Згідно з ст. 116 КЗпП при звільненні працівника
виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації,
провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то
зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після
пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Статтею 19 розд. ІV Закону України від 23 вересня
1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»
(у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін
до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового
державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці») (далі –
Закон № 1105) встановлено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні
послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають
застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх
сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором
України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Це право
виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час
випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
Згідно з п. 2.27 розд. ІІ Інструкції про порядок
ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці
України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту
населення України від 29.07.1993 № 58 зі змінами і доповненнями, днем
звільнення вважається останній день роботи.
