вівторок, 16 серпня 2016 р.

В Ужгороді активісти відновлюють празькі гідранти

В обласному центрі Закарпаття триває кампанія «1930» з порятунку історичного пожежного обладнання, яку організували місцеві активісти, повідомляє Вікторія Жуйко, кореспондент газети «День».
Празькі пожежні гідранти з’явились на вулицях Ужгорода 1930 року — з побудовою водогону. Проект міського водогону розробляла фірма інженера Ярослава Матічки, головний офіс якої розташовувався у столиці Чехії. Це підприємство встановлювало й пожежні гідранти.
За збереження історії взялася ініціативна група містян та громадських організацій Ужгорода. Мета — відновити у повній комплектації мережу історичних гідрантів, яка руйнується під впливом часу та байдужості містян. Днями активісти зустрілися з представниками міської влади та водоканалу.
«Нам здається, що представникам водоканалу і департаменту міського господарства страшно кортить закупити нові «красиві» гідранти, ціна яких становить від 1500 до 2000 євро за штуку. Звісно, вони не в захваті від нашої ініціативи щодо відновлення старих, бо це явно дешевше, і ми контролюватимемо процес. Але ми домоглися того, що нам пообіцяли ось-ось підписати розпорядження про створення комісії, до складу якої увійдуть наша ініціативна група, представники водоканалу і міськради, та проведення повної інвентаризації існуючих празьких гідрантів. Ми знаємо, що наразі водоканал навіть не веде окремий облік чеських гідрантів. Тому ми наполягаємо на тому, щоб їх поставили на окремий облік. Їх ми зафіксували 69 штук, у нас на сторінці проекту у Facebook навіть є їх інтерактивна карта», — розповіла «Дню» представник ініціативної групи Маріанна СОБРАН.
По кожному з гідрантів активісти планують скласти дефектні акти для вивчення повноти картини з відновлення. «Ми говорили з директором ПАТ «Ужгородський Турбогаз» Михайлом Качуром, домовилися, що я йому привезу один цілий і повністю укомплектований гідрант, він розбере його на деталі,  зробить відбитки кожної з них і підрахує орієнтовну вартість кожної окремої деталі та гідранта в цілому. А далі буде найскладніше — вмовити владу не закупляти нові дорожезні гідранти, які не мають і не матимуть історичної цінності, а відновити всі старі. Основна мета — реставрація існуючих празьких гідрантів. Заміна, при можливості, кількох деталей конструкції гідранту. А от якщо гідрант взагалі не підлягатиме реставрації, ми пропонуємо встановлювати його точну копію», — зазначила Маріанна Собран.
Щодо фінансування, то активісти намагатимуться знайти кошти і від приватних меценатів (ідеєю вже цікавляться приватні особи з Чехії), і від містян, можливо, шукатимуть гранти. Звісно, владу теж спонукатимуть долучитись до проекту фінансово.
До слова, тему збереження гідрантів піднімали і раніше. Так, 2013 року, зі ініціативи ужгородця Віталія Глаголи, містяни вийшли на вулиці з червоною фарбою і пензликами, щоб наново пофарбувати гідранти. «Тоді за п’ять годин ми оновили 37 гідрантів. Шкода, що більшість з них на 2/3 вже в асфальті та землі — через підняття рівня дороги. Гідранти 1930 року можуть стати візитівкою Ужгорода, як гідранти Нью-Йорка. Тому не можна залишати їх занедбаними, ми мусимо їх зберегти», — акцентує Віталій Глагола.

Для популяризації проекту невдовзі планується запуск футболок з логотипом гідрантів, розробка поштової марки та листівки, а також організація екскурсій по цікавих місцях, де є гідранти.